Alfred Seidel
Альфред Герберт Георг Зайдель народився в Бреслау 1 листопада 1913 року. Після трагічної втрати батька Отто під час Першої світової війни він переїхав з матір’ю Марією та сестрою Геленою до їхнього будинку у Верхній Сілезії в Шарлі або Дойч-Пікарі. Там Альфред Зайдель провів своє дитинство, поблизу вугільних шахт, недалеко від тодішнього кордону з Російською імперією.
Він виховувався під опікою двох тіток, а його мати працювала на виробництві. Середовище характеризувалося дрібнобуржуазними цінностями та глибоко вкоріненим католицизмом. У 1920 році Зайделя зарахували до початкової школи в Дойч-Пікарі, а в 1924 році перевели до реальної гімназії в Бойтені. Там уважний вчитель малювання розгледів його талант і заохочував його. Зайдель відчував потяг до художньої творчості з раннього дитинства.
Незадовго до закінчення середньої школи в 1933 році він покинув Реальну гімназію і 2 листопада 1933 року розпочав навчання на театрального художника. Після цього він почав працювати театральним художником у Верхньосілезькому ландтеатрі в місті Бойтен, а згодом – першим театральним художником і керівником студії в Зальцбурзькому театрі «Штадттеатр».
Під час Другої світової війни Зайдель був мобілізований і двічі поранений. Незважаючи на втрату правого ока, його покликання художника виявилося непохитним. Він створив численні гравюри, малюнки, картини в різних техніках, а також вітражі та скульптури. Його життєвий інтерес до літератури знайшов своє відображення в ілюстраціях та літературних творах.
Після звільнення з американського полону в 1945 році Зайдель спочатку оселився в Зілленбуху, а з 1954 року – в Шорндорфі. Протягом багатьох років він був членом Гільдії художників Есслінґена. Альфред Зайдель помер у Шорндорфі 20 листопада 2001 року, залишивши дружину Елізабет і трьох дітей – Сюзанну, Маттіаса і Крістофа. У 2017 році його спадкоємці передали більшість його робіт місту Шорндорф.
Альфред Зайдель ілюстрував багато казок, особливо на початку своєї кар’єри, а післявоєнні роки запропонували йому ідеальне поле для роботи з новими виданнями класичних казок. Серед прикладів його ілюстрацій – твори Андерсена, братів Грімм, Агнес Сапер і Тамари Рамзі. Пізніше він також присвятив себе ілюструванню романів, зокрема творів Егона Г. Ракетта.
Крім того, він самостійно і без спеціальних замовлень створював графіку на літературні теми, яку об’єднував у так звані «графічні цикли». Вони стосуються творів Достоєвського, Толстого, Мольєра, Вільяма Шекспіра та Фрідріха Дюрренматта, а також графіки для журналів і календарів.
Протягом свого творчого періоду він створив численні роботи в різних техніках, таких як олійні картини, ліногравюри та акварелі. Його улюбленими темами були релігійні та міфологічні мотиви, а також портрети з професійного та особистого оточення. Пейзажі, як правило, були винятком.
Починаючи з 1957 року, Зайдель дедалі більше займався дизайном громадських просторів, зокрема художніми інтер’єрами католицьких храмів. Він створив настінні мозаїки, вівтарі, скинії, монастирі та численні вітражі для єпархії Роттенбург-Стутгарт.
Незалежно від замовлень, Альфред Зайдель також написав низку драм та оповідань на різні теми, такі як «Христофор Колумб», «Конрадін, останній Гогенштауфен», «Розквіт релігії», «Робітничий конфлікт» та «Шлях самоствердження». Його розповіді зосереджені, зокрема, на його дитинстві та юності у Верхній Сілезії, а також на сімейному досвіді та зустрічах.
У 1981 році Альфред Ґеорґ Зайдель був нагороджений орденом «За заслуги» Федеративної Республіки Німеччина за свою художню творчість.